Учительський вогник
Учительський вогник
(Тихо звучить мелодія пісні „ Вчителько моя”. Зал святково прибраний. За столиками сидять вчителі.)
І. Вклоніться, люди, вчителю своєму,
Володареві слова і пера
Крізь біль і радість, роздуми і втому
Любов його безсмертна .
ІІ. Красива осінь вишиває клени, а перший день жовтня дарує нам тепле і радісне
свято – День учителя.
Учитель... Одна з найпочесніших професій. Вона – для обраних. Бо щодня стоять перед прицілом сотень допитливих дитячих оченят, палять, як хмиз, нерви, і все ж ведуть дітвору на вищі сходинки пізнання.
До вчителя йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє.
ІІІ. Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у рік щоденно вдавати його учням, і якою має бути любов до дітей у його добрій, терпеливій нестаріючій душі:
Саме таким – люблячим, терпеливим, добрим і справедливим, закоханим у свою справу вчителем, і присвячується сьогоднішнє свято.
- Облітають листочки з дерев золоті,
Вистеляють дорогу до школи.
Вчителем, що усе віддали нам у житті,
Ми віддячить не зможем школі.
- Сивий іній упав на ранкову траву,
Білий іній сивіє на скронях.
І ніхто вже не зможе оту сивину
Розтопити у теплих долонях
- Кожен день перед вами десятки очей:
І допитливих, і щирих, і байдужих.
Скільки у житті недоспали ночей,
Щоб росли ми розумні й дужі.
- Чую кроки легкі. Ви заходите в клас
Під дзвінкі голосні передзвони.
За вікном жовте листя кружляє свій вальс,
А в очах ваших бачу я втому.
- За вікном павутинки в повітрі летять,
Журавлі пропливають в блакиті,
Але вам не до того, бо учні шумлять
Ваша совість за них у одвіті.
- У день цей святковий, коли вчителі
Мають змогу хоч трохи спочити,
Я бажаю від учнів всієї землі:
Хай вам шлях вистеляють лиш квіти.
- За недоспані ночі, любов і тепло,
За бажання хоч чогось навчити,
За терпіння, усмішку, сердечне добро
Вам і колись ще подякують діти.
- А коли промайнуть ці безжурні літа
І ми будем далеко від школи,
На листочках багряних напишем листа,
Що ми вас не забудем ніколи!
ІV. Можливо, у майбутньому, хтось з них стане вчителем, а поки що вони, наші учительські діти, - учні і ваша професія приносить їм додаткові проблеми.
- Мама вчителька. Щасливий.
Всі так заздрили мені,
Коли з мамою я чинно
Йшов до школи день при дні!
Та яке там щастя? Звідки?
Все не так, як у людей.
І не заздрити – жаліти
Треба вчительських дітей
Спробуй в класі ворухнутись,
Чи з уроку утечи,
Не дай, Боже, запізнитись –
Знають враз ці батьки,
Що всім можна – тобі зась,
Не послухав – начувайсь.
- То не так ти одягнулась;
„Де ж це совість твоя стид, -
Чую майже що хвилини, -
Ти учительська дитина.”
Ну, хіба не геноцид?
Вечері лягаю спати,
Як всі діти перед сном,
Хочу маму щось спитати –
Де там! Мама за столом
Пише, пише, щось листає
І на мене не зважає,
А що скаже – я й так знаю:
„Плани тільки допишу
І контрольні перевірю –
Все, що хочеш, розкажу.”
Тільки я уже не вірю.
Мовчки в ліжечко лягаю,
Покручусь і засипаю.
- А вві сні
Мама бачиться мені
Лікарем, кондитером –
Тільки не учителем!!!
Ось тому й кричати мушу
І звертатись до людей –
Рятуйте наші душі,
Бідних вчительських дітей!
Ми не просимо багато.
Дайте нашим мамам і татам
Хоч одну людську зарплату,
Хай засяють їхні очі,
Наче сонця промінці.
Хай у них, в кінці – кінців,
Праця буде, наче свято!
- У дарунок для всіх учасників свята звучить пісня гумористичного змісту.
Частівки.
VІ. Протягом усього життя людина вчиться долати простір і час, намагаючись повернутись назад – повернутися до себе самої.
VІІ. Але можна лише підняти телефонну слухавку, почути знайомий голос і пригадати те, чим жили стільки років...
VІ. Зовсім скоро ми ввійдемо в нове життя, як телефонну кабіну, з якої ми телефонуватимемо вам, шановні учителі, до рідної школи, через 10, 20, і 50 років.
VІІ. І крізь простір і час раптом донесеться далеким відлунням: „Подзвони мені, подзвони...”
( Пісня на мелодію „ Позвони мне, позвони”)
VІІ. Як написати слово МАМА
Вчать початківці по програмі
То наші перші вчителі
До них приходим ще малі
Навчають як сидіти треба
Дивитись в книжку, не на небо
Як гарно руку піднімати
І реченням відповідати.
Буває їм із нами жарко
Бо вчать писати без помарки
Буває холод обіймає
Коли неправильно читаєм.
Повинні нам ви все простити
Бо поки що ми лише діти
Буває тяжко дуже з нами
Не тільки вам, а й нашим мамам
А найприємніше для нас
Що і перший, й другий клас
Як не писали б й не читали
Нас не оцінюють у балах.
ІX. Як вживати кличну форму
Щоб були ми завжди в нормі
Відміняти дієслово
В нашій рідній давній мові
Вчать філологи завзято
Ох, роботи в них багато.
Прозу й поетичні твори
Вітчизняних авторів
Ми вивчаєм на уроках
Пробуєм творить самі.
X. Ой багата наша мова
Має дивнії дива
Скільки значень має слово
Як його хто промовля...
Дуже важко вчителям
Наші твори оцінити
А ще важче, мабуть ,їм
Нас примусити щось вчити.
11. Що писав для нас Дефо
і кого Ас соль чекала
фантастичні НЛО
й дама пік когось карала.
В світ казковий, неймовірний
Кличе нас дзвінок,
Зарубіжної літератури
Розпочнем урок.
Твори писані давно
Хтось на сторінках любив
Хтось покараний за щирість
Хтось із ненависті вбив.
12. Когось мандри фантастичні у незвідані світи
про пригоди романтичні несподівано вели
десь страждання, десь пригода
десь чекала нагорода
посмішку хтось викликав
і сльозу читач пускав.
Все було, поміж рядками
Розмаїття почуттів
Складене життя томами-
Твои з глибини віків.
13. Хеллоу, бон жур ми раді чути
хоч трішки іноземцями побути
і мейбі, вивчили урок
ай хоуп, буде вже дзвінок.
А решту вчити важко нас:
Минулий і майбутній час
Всі дивні форми дієслова
Тяжка та іноземна мова.
Терпіння Вам бажаєм з нами
Хай не минає із роками
Здоров”я і весела вдача
І зустрічає вас удача.
14. Хто придумав ті рівняння,
графіки і порівняння,
кулі, конуси,об”єми
тільки зайві нам проблеми.
Співчуваєм вчителю-математику
Тих страшенних формул романтику.
Серед інтегралів блукаємо
І для чогось первісні шукаємо.
Хоч би хтось пожалів нас із древніх
І не неписав теореми.
15. Може, Піфагор, може Фалес
ну для чого теореми ці здались.
Полічили б ми й так-калькулятором
Що заробим, а що вже потратили
Розв”язали б ви за нас ті задачі
Як були б ми за це вам вдячні.
15. Статика, динамыка, кінематика,
як і в математиків-сама романтика.
Тільки замість теорем- є закони
Лейбніца, Паска ля, Ньютона.
Що, як і коли замерзає
Гальмування шлях визначаєм,
Силу тяги, швидкість і прискорення,
Під кінець уроку – всі зморені.
16. Від амеби до людини
вивчим нерви і клітини,
рід, сім”ю, родину, клас,
біологи мучать нас.
Еволюція життя-
Ця наука непроста.
Та цікаво щохвилини
Бо уроки- то новини.
Розкривають нам секрети
Про тварин Землі-планети.
Може вам всім легко здатись
В наших знаннях розібратись
То не просто-вчитель знає
Той, хто біології навчає.
17. Від Європи до Канади
ми мандруємо по карті,
іноді ми й заблукаєм,
але впевнені, ми знаєм,
що врятують вчителі
в них знань запаси чималі.
Щедро ділиться із нами, учнями-мучениками,
Допоможе нам знайти Наталя Миколаївна витоки ріки.
18. Від пращурів до наших днів,
з усіх минулих вже віків,
Соловей події всі вивчає, і нас учити заставляє.
Хто і коли, кого завоював,
Права й свободи мужньо захищав,
Кому вдалося збудувать державу,
Хто ніс крізь біль народну справу,
Хто зрадив принципам людської доброти,
Хто піднімав з руїн світи.
19. Бігай швидко, м”яч лови,
стрибай вправно догори,
фізкультура- на ура-дуже рада дітвора.
У спортзал всі-як на свято поспішають так завзято.
20. Ще один предмет у школі не залишить нас байдужим,
та на нього треба, друзі, слух і горло мати дужі.
Бах, Бетховен і Cальєрі, пісні давні і прем”єри.
Є в нас тенори й альти, та до Баскова-рости...
( пісня на мотив „ Доченька моя „
ГУМОРЕСКА С. Реп”яха „ Помер старий педагог”
Помер старий педагог, розпрощавсь зі світом,
І вирішив його Бог в пекло помістити.
Там смола, киплять котли, там страшна парилка.
Та якось туди прийшли:”Трапилась помилка!
Вибачайте! Вам в раю бути необхідно”.
Вчитель крикнув: „ Ви мою киньте душу бідну!
Як тут добре,як тут мило, гарне все навколо...
І мені здається пекло раєм після школи!”
- Знову шумлять журавлині ключі на видноколі.
Молодість вічну дарує тобі вчительська доля.
- Лист золотавий так щедро до ніг стелить тополя.
Ночі недоспані й радісний сміх-вчительська доля.
- Радісне сяйво дитячих очей, пошуки вічні.
Вчительська доля дарує тобі, доля велична.
- Щедрість осінню і вічні жнива, радості й болі,
Крила орлині тобі берегла вчительська доля.
- Вчительська доля відкрила тобі душу дитини.
Вчительська доля так щедро вплела в коси сивини.
- Ключ журавлиний у даль відліта на видноколі.
Хай посилає щасливі літа вчительська доля!